Шіґін: декламована поезія, що стоїть за кенбу

Що таке шіґін

Шіґін — це японське мистецтво декламації поезії: вірш називається ші, а декламація — ґін. Його можна виконувати як соло, так і групою — гучно на публіці, тихо серед друзів або наодинці. Використовуються як японські, так і китайські вірші, причому китайські твори читають уголос японською. У кенбу шіґін — не фонова музика. Це друга половина вистави, і рухи танцівника слідують за нею рядок за рядком.

Звідки він походить

Вважається, що шіґін зародився в Китаї на початку першого тисячоліття нашої ери й міг потрапити до Японії приблизно у V столітті. Спершу вірші, ймовірно, декламували китайською, а згодом їм дали японське прочитання. Відтоді було написано чимало нових ґін, але стандартна структура залишилася незмінною, тож сучасна декламація побудована майже так само, як і століття тому. Саме ця тяглість традиції є тим, що переймає шоу кенбу, поєднуючи танець із мечем і вірш, промовлений уголос.

Звідки беруться вірші

Більшість віршів кенбу — це класичні китайські поезії, які називають канші, зазвичай короткі. Найпоширеніша форма — чотири рядки по сім ієрогліфів у кожному, що зветься шічіґон-дзекку; існує й версія з п'ятьма ієрогліфами. Трапляються також японські форми, як-от вака та хайку. Театр Samurai Kenbu Theater зазначає, що багато віршів, використаних у кенбу, написані самураями, тож чимало з них присвячено битвам, обов'язку та мечу. Розуміння автора вірша, його змісту та історичного контексту рекомендується для повного сприйняття хореографії — саме тому театр радить заздалегідь попросити програму.

Як його декламують

Виконавці часто тренуються на татамі, стоячи на колінах, і проєктують голос із живота, а не з грудей. Записані ґін містять позначки тону, дихання та порядку слів. Типовий ґін триває близько півтори хвилини й виконується на чотири подихи, а декламатор зазвичай стоїть і виступає з пам'яті. Голос може супроводжувати кото або сякухачі. У кенбу декламатор стоїть збоку сцени, тоді як танцівник працює в центрі, а сучасний провідний стиль додає ще й музику. Серед інших використовуваних інструментів — дзвоники та гонг.

Декламатор і танцівник

У кенбу для цієї пари використовують два японські терміни: ґінші декламує, а майші танцює. Порядок має значення. Танцівник подає вигук як сигнал, і декламатор починає. Відтоді меч і віяло інтерпретують те, що промовляє голос. Вистава може бути дуже короткою — лише дві з половиною хвилини, а типова програма триває близько трьох-п'яти хвилин. Це означає, що кожен номер — компактна історія, де вірш править за сценарій, а шоу поєднує кілька таких історій.

Два вірші, які варто знати

В есе театру описано два. Вірш Рай Сан'йо про воєначальників Уесуґі Кеншіна та Такеду Шінґена, відомий під назвою Каванакаджіма, розказано з боку Уесуґі. Рай жив із 1780 по 1832 рік і помер у Кіото. Другий — Цуруґітачі, твір, побудований на вірші Отомо-но Якамочі, який жив із 718 по 785 рік і представлений у Манйошю, найдавнішій збереженій збірці японської поезії. Він написав його як повчання для своїх нащадків про те, як поводитися, щоб не заплямувати ім'я родини.

На що звертати увагу під час слухання

Ви не розберете слів японською, але зможете відчути форму. Голос підноситься й опадає усталеними візерунками, а подих позначає кінець рядка. Англійський супровідний текст розкриває історію кожної демонстрації, а сюжет поеми надає рухові сенсу. Прислухайтеся до того, як голос і меч рухаються разом, — саме в цьому поєднанні й полягає весь задум.

Мистецтво для обраних

Сіґін описують як мистецтво для обраних, яке підтримують переважно старші виконавці, і кенбу — одна з тих сцен, де його ще можна почути наживо. Саме тому воно варте того, щоб слухати його в театрі. Кіотський театр було засновано 2014 року, і його метою проголошено поширення кенбу. Якщо звучання декламованої поезії для вас нове, сприймайте його як незнайому музику: спершу дайте їй огорнути вас, і робота з мечем стане зрозумілішою. Якщо хочете дізнатися історію до відвідування, путівник цим мистецтвом розповідає історію Каванакадзіми докладніше.

Читати далі: Що таке кенбу? Танець із мечем і самурайська поезія